Уссурійський тигр

Жив колись в Чорноморську вуличний фотограф. Здається звався він Мішя, а власне на вулиці Міха.

В той час люди цієї професії вже були що динозаври – великою рідкістю. До того ж Міха влітку мав бізнес і на пляжах, від Отради до Аркадії.

А ще Міха любив випити. Не те щоби був остатнім піяницею, але тверезим його бачили дуже рідко.

І от одного разу, на пляжі, натрапив він на компанію знайомих металістів, в сенсі меломанів. Вони вже  добре хильнули, тож пан фотограф присусідився вчасно. Після ще кількох чарок його поттягнуло поговорити. Але говорили всі і в гамір вклинитися було неможливо. До того ж випимши, Міха починав заїкатися.

І от щоб привернути до себе увагу, він артистично підвисив голос і: -А я усс-ссурійського тигра бачив!

Подіяло. СУсідів дуже зацікавило де у місті Ч, можна побачити усссурійського ттигра.

-І де ж ти його бачив.

-Де-де в армії. Я на чатах стояв, на вежі , а він у лісі, майже піді мною.

– і що він там робив, може зіїсти тебе хтів, та дістати не міг?

– Та ні, – Міха махнув рукою, – він с-срав.

– Шо?

– Нічо, що тигр у лісі і посрати не може. А я на посту стояв.

Чесне товариство та історія зворушила до глибини душі. Сміх лунав довго. Вечірні пляжники ‘озабочєно’ озиралися. Ліхтарі запалювалися, а місяць світив угорі.

 І Все було б добре, якби після того випадку Міху не назвали Срущій Уссурійський Тигр!

Advertisements

Причепилася

Якось іду через Привоз. Вихоплюю з розмови двох торгівок: – Чьто ти к женщінє пріцепілась, нахуй!

Їнженер

До справи  то не має жодноґо стосунку,  але сьогодні, коли екран,  зрезигнував друкувати мою дуже глибоку думку, я зновузанурився у постконячне сонозабуття. Корочше до півдня трохи прочухався і от сиджу згадую, що такого я хотів зранку написати.

Continue reading “Їнженер”

Шашлик

То сталося якраз після іменин. Не подумайте нічого такого. Спочатку пиво-шашличок, потім винце, потім коняк, чи то як зараз модно бредні, а потім вже пішло все що горіло.

Continue reading “Шашлик”

Крихобір

Одного разу вертається батько з пляжу. Босий. Мати його питає: – І що трапилось цього разу?
А той: – От уявляєш, пішов купатися, виходжу – а капців нема! Що за нарід!
А мати вже як справжній професіонал, призвичаєним оком, оцінила скільки ковтнув, відповідає: – Та ти їх клеїв вісім разів. Мабуть люди гадали, що то сміття, та й забрали, викинути до контенеру..

Хмародерня

Важко то собі уявити, але баба Маня, що цілісінькими днями ходить з козами, вдягнена в яскраву молодіжну куртку і сірий ‘орєнбурскій платок’, колись була поважною вчителькою і грозою шкільних курців Марією Панасівною. А ще раніше вона була маленькою дівчинкою, Марійкою. Котра колись, навіть ходила вчитися, до своєї сільської школи.
Continue reading “Хмародерня”

Велика

Вона була просто велика і жила в серпентарії. Але звісно краще про розмір. Що за тих гадюк писати. Так от. Поїхала вона одного разу в один з ТЦ щось новенького до вдягання прикупити. Заходить до одного цікавого магазина і каже – у вас чохли на танки є?
– Ображаєте! – гендлярка у відповідь, – у нас найкращий вибір.
-Но то дайте мені це, те і он те.
Після ще кількох невдалих спроб продавчиня: – Вибачайте, пані. А ви таки мали рацію. Нічого на вас ми не маємо. Зайдіть но ліпше в ‘Немовлятко’, це якраз за рогом, може там щось на себе знайдете.